Історія Наталі Балашової.
Я хочу розказати історію природніх пологів із щасливим кінцем. Раджу прочитати цей текст жінкам, які лише готуються до вагітності та пологів. Народження дитини цілком можливо зустріти в атмосфері емоційного комфорту та морального задоволення, для цього потрібно підготуватися і зробити правильний вибір. Важливо свідомо уникати акушерського насильства, не експерементувати над собою і дитиною, обирати найкращий для себе формат пологів. Я народжувала природньо у рамках пологового будинку, це місце дуже відрізняється від звичайного пологового залу, в ньому немає акушерських крісел, маніпуляційних інструментів та стійок з крапельницями.
Тут затишно, багато природнього світла з вікон, шведська стінка, фітбол, зручні ліжка, велика ванна для розслаблення чи для прихильників пологів у воді. Тут не відчувається лікарняної атмосфери і дозволяється народжувати із своєю акушеркою чи доулою. Доула потрібна жінці для інформаційної та психологічної підтримки, вона супроводжує лише природні пологи, допомагає розслабитися та зменшити біль.
Я народжувала після тридцяти років і не знала нічого про вагітність та процес народження, знаходилася у справжнісінькій інформаційній дірі, лише після двадцять другого тижня вагітності наважилася підти на ультразвукове дослідження. В жіночій консультації мені запропонували зробити додаткові аналізи на виявлення хромосомних аномалій, залякали, що знаходжуся у групі серйозного ризику. Тоді я вирішила уникнути можливого гінекологічного та акушерського насильства, підти шляхом не традиційного підходу та обмежитися мінімальним лікарським втручанням. Я почала вивчати інформацію про домашні пологи, переглядаючи відео красивих американських пологів в басейні. Звідти я дізналася значення слова «доула» та познайомилася з однією із них. Я почала дізнаватися більше про домашні пологи в рамках пологового будинку, обрала собі акушерку з якою працювала протягом всієї вагітності і чекала від неї чітких команд та задач. Виявилось, це так не працює, адже саме породілля є основною гравчинею і саме вона має диктувати правила, її побажання є надважливими. Мене просили написати особистий бажаний план пологів, зі мною проводили серйозну і глибоку роботу, за яку я безмежно вдячна. Зараз, усвідомлюючи своє невігластво та відсутність будь якого досвіду, вдячна, що мене відвели від безлічі підводних каменів та ризиків.
Правило номер один — обрати правильних людей, який нададуть максимально комфортний супровід вагітності і пологів.
Я свідомо ухилялася від ультразвукових досліджень та аналізів, натомість мене розуміли, підтримували та не залякували. Я вчилася розчиняти біль, приймати правильні пози, справлятися з переймами та правильно дихати. Психологічно мені було досить важко прощатися з внутрішньою дівчинкою та ростити жінку в середині себе. Адже саме так я оцінюю свою трансформацію у період підготовки до пологів.
Правило номер два — обрати правильне місце. Для мене це стала кімната для домашніх пологів у п‘ятому пологовому будинку міста Києва. Я досить важко переживала як період переймів, так і період потуг, то стрибала на м’ячі, то висіла на шведській стінці, то пірнала у ванну. Чоловік був весь час поруч і брав безпосередню участь у пологах разом зі мною. Ми народжували всі вчотирьох, з двома помічницями, де кожна несла певну відповідальність за процес, дозволяючи мені самій проживати весь досвід, без зайвих втручань. У період потуг я сиділа на низькому стільчику і тужилася, син ніяк не виходив із мене. Я почала молитися, бо навіть крапельниця з окцитоцином, яку я дозволила собі ввести, не прискорювала слабку родову діяльність. Тоді ми почали розмовляти з дитиною, вмовляти її вийти, розповідали який дивний та цікавий світ на неї очікує. І це спрацювало, я народила і дитинку поклали мені на груди. Такі довгі пологи не пройшли просто і безрезультатно для нас обох, але підтримка та віра в мої сили зробили справжнє чудо. Зразу після пологів, я стрибала наче гірська лань, а помічниці дивувалися, така поведінка не притаманна для жінки, яка щойно народила. Дитину ніхто не забирав, вона багато годин лежала на моїх грудях. Трохи більше доби я лежала у пологовому, але була готова йти і раніше. Вже на сходах, направляючись до виходу, нас схопили буквально за руки, ми забули забрати документи, бо так сильно поспішали додому.
Третє і дуже важливе правило — зробити свій особистий правильний вибір із того інформаційного сміття, яке оточує всіх нас. Якщо ви обрали свій шлях, не слухайте людей, які намагаються вас з нього збити. Вам будуть казати як правильно виношувати, як правильно народжувати, як правильно годувати. Обирайте в першу чергу людей за якостями та цінностями, які відгукуються з вашими побажаннями та поглядами.
Марина Лук’янова
