Наша мережа

Оксана Іванців

Оксана Іванців

Засновниця та керівниця

Arts&Rights поєднує дві мої головні пристрасті: мистецтво та права людини. Мені здається цього достатньо, щоб ви зрозуміли, наскільки для мене важливо те, що ми робимо. Мрію про те, що документальний активізм стане потужним рухом, що сотні та тисячі неймовірних історій будуть розказані та почуті, що кожна з них змінить нас на краще.

Тетяна Власова

Тетяна Власова

PR

Будь-які проблеми чи явища сприймаються та усвідомлюються краще, коли вони персоніфіковані. Історії, які мають імена та обличчя, глибоко врізаються в пам’ять, викликають ті чи інші емоції, змушують співпереживати. Але проект Arts&Rights не обмежується цим, а йде далі, об’єднує ці автономні історії в одну стрічку і спонукає до змін – аби викорінити їхні причини і не допустити їх повторень у майбутньому. І саме цим він мені максимально імпонує, бо тут не просто говорять, а діють. Це саме те, що зараз потрібно всьому нашому суспільству.

Юрій Шивала

Юрій Шивала

CMM

Ще з дитинства я люблю дивитись документальні фільми, бо вони безпристрасно описують реальний світ з усіма його плюсами та мінусами. Усвідомлення своєї маленької ролі у проєкті, де створюватимуться фільми, які  мінятимуть стан справ у важливих сферах життя – це справді круто. Хочеться вірити, що мій маленький вклад стане одним з компонентів справді великої справи!

Наталя Гривняк

Наталія Гривняк

Продюсерка

Захоплююсь кіно та журналістикою і рада стати продюсером стрічок які мають всі шанси змінити ставлення до важливих речей сьогодення.  Я комунікатор-нетворкер, яка хоче розвивати та створювати можливості для збільшення якісних кіно та медіа проектів. Для мене проект - Arts and Rights це платформа що дає можливості кожному розповісти свою історію та думку, та бути почутими.

Маріян Присяжнюк

Мар’ян Присяжнюк

Розвиток партнерських стосунків

В проєкті мене приваблює сила активізму, коли через якісний мистецький продукт ми можемо впливаємо на розробку політичної адженди в країні. 


Проведення адвокаційних  кампаній і розбудова партнерств - для мене є вагомим інструментом досягнення цілей проєкту.

Олександра Статкевич

Олександра Статкевич

Таргетинг

Офіційно я – таргетологиня, але на практиці – менеджерка з комунікацій із Фейсбуком: домовляється із ним про видимість публікацій для зацікавленої аудиторії, про збір лайків та приріст підписників; веде дружні нічні бесіди у чаті підтримки, щоб реклама працювала безперебійно.

Марія Лемберг

Марія Лемберг

Фасилітаторка

За роки своєї діяльності я зустріла багато людей, що роблять неймовірні речі, ініціюють тектонічні зміні у суспільстві. Часто, через особистий досвід, іноді, трагедії , вони стають променями світла у ситуаціях, де сонця не видно. 


Art&Rights про те, як зробити такі історіі історії гучнішими, а вплив масштабним. Про натхнення створювати зміни.


Світлана Ліщинська
Світлана Ліщинська
Режисерка

Я більше 25 років працювала на провідних українських телеканалах. Була режисером численних реаліті-шоу та документальних проектів. У кінематографі з 2014 року. Зараз є режисером документальних фільмів, а також працюю на сценарієм повнометражного ігрового фільму та над документальним перформансом. В 2019 році вийшов мій перший повнометражний документальний фільм «Веронські скарби», прем'єра якого відбулась в Римі. 


Я дуже хочу щоб мої вміння і мій досвід послужили для того, щоб допомогти зробити світ краще, а «Arts & Rights» дає можливість використовувати для цього набагато ширший мистецький інструментарій ніж просто кіно.

Тетяна Дородніцина
Тетяна Дородніцина
Режисерка

Я завжди любила розвиватися в різних напрямках, тому закінчила спочатку КНУКіМ (спеціальність художник декоративно прикладного мистецтва), потім КНКУКіТ ім. Карпенка-Карого (спеціальність режисер ігрового кіно, майстерня Шигаєвої Г.М.) Працювала в кіностудії, продакшенах, телебаченні. Після знайомства з Громадським тв та процесом створення документального кіно, зрозуміла, що документальний активізм - це потужний інструмент для трансформації суспільства. Тому пішла на інтенсив від лабораторії документального кіно Indie LAB. Там зробила свій дебют, як режисерки короткого документального фільму "Хто та Кая?"  Як режисер монтажу була причетна до створення документального фільму "Заповідник Асканія" (реж. А. Литвиненко), "Рози. Dаkh Daughters" ( реж. І. Стеценко). Зараз приймаю участь у розробці повнтометражного документального фільму про зоозахисників "Де собака заритий?" (робоча назва), виграла грант на дебютне ігрове короткометражне кіно "Вовчата". 


В "Arts&Rights" займаюся розробкою повнометражного документального фільму про права жінок під час пологів та акушерське насилля "Рівень кохання" (робоча назва). Тема " права жінок та їх роль у суспільстві" давно вже цікавить мене і я розумію, що багато ще є запитань стосовно стереотипів та системи. Особливо, тема "перинатальний період та пологи" у суспільстві вважається темою табу, через це дискрімінація жінок залишається "у тіні" та багатьма сприймається як норма.

Жанна Максименко-Довгич
Жанна Максименко-Довгич
Режисерка

Я народилася в Києві, закінчила Інститут журналістики Київського університету. Працювала на телебаченні як редакторка, продюсерка, креативна продюсерка. 2010 року зняла свій перший корокометражний ігровий фільм, 2012 -  документальний фільм «Дім з химерами», який увійшов до альманаху «Відкритий доступ». Наступний фільм - «Під мостом», став частиною альманаху Ukraine_voices». Короктометражний документальний фільм «Вихідний» став учасником і переможцем декількох українських і міжнародних кінофестивалів. Зараз працюю над своїм першим повнометражним документальним фільмом «Мир для Ніни».


Мій фільм «Мир для Ніни"- про жінку, яку все життя наздоганяє війна. Остання її втрата - загибель сина від рук російських найманців і проросійських терористів у полоні, в Донецьку в 2015 році. Я працю над фільмом вже близько п’яти років - стільки, скільки Ніна бореться за те, щоб  в українських і міжнародних судах смерть її сина визнали воєнним злочином і злочином проти людяності. Співпраця з Arts&Rights дає можливість не лише спостерігати з камерою за життям героїні, за трансформацією її безкінечного болю й боротьбою за справедливість, а й бути причетними до змін до законодавства так необхідних воюючій країні з тисячами жертв. Маленькі, але потужні кроки дають свій результат, одним з яких стало довгоочікуване прийняття Верховною Радою Закону про воєнні злочини в першому читанні, не в останню чергу, саме завдяки адвокаційній кампанії Arts&Rights.

Ліза Стрій
Ліза Стрій
Режисерка

Я випускниця Могилянської школи журналістики. У 2018 році закінчила майстерню документального кіно Indie Lab. під керівництвом Дмитра Тяжлова. Тоді ж  випустила свій перший короткометражний документальний фільм "Пенсійні туристи" про людей, що залишились на непідконтрольній території України та перебувають у постійній дорозі між блокпостами, аби отримати свої виплати.


В “Arts&Rights” я працюю над документальною стрічкою  "Зовсім не страшний фільм" про людей з паліативними діагнозами та їхні сім'ї, які борються з жорсткою медичною системою та покращують цей світ. Тема паліативу - дуже маргіналізована в нашому суспільстві. Цього соромляться, про це не говорять. Це буде фільм-споглядання за родиною, для якої хвороба - лише одна зі сторінок насиченого та яскравого життя.

Андрій Литвиненко
Андрій Литвиненко
Режисер

Я вважаю, що документальне кіно архівує час в живих історіях, які допомагають осмислити важливі події у житті соціуму та громади. Тому завжди намагаюсь займатись проектами, які підтримують важливі соціальні процеси.


Я є автором ідеї та одним з режисерів кіно альманаху «Поза Євро», про Чемпіонату світу з футболу Євро-2012, взяв участь в антології «Українські голоси» та «Євромайдан. Чорновий монтаж», «Київ від сходу до заходу». У 2013 році отримав грант “Gaude Polonia” і навчався у Варшавській школі Вайди в студії документальних фільмів. Автор ідеї фільму та продюсер з української сторони фільму «Процесс. Російська держава проти Олега Сенцова». Також автор фільму «Заповідник Асканія», - який отримав призи на декількох міжнародних фестивалях.


В “Arts&Rights” я досліджую тему вшанування пам”яті, бо вважаю максимально важливим наблизити образи героїв російсько-української війни.